Виступ Раїси Богатирьової на Х з’їзді Партії регіонів

Дорогі друзі! Шановні колеги! Україна на порозі нового виклику політичної історії – безпрецедентних позачергових політичних виборів до національних законодавчих зборів. Не ми були ініціаторами такого кроку. Навпаки, Партія регіонів повернула в Україну соціально-економічну стабільність, а нації – віру у владу, що служить її інтересам. Це рішення спровокувала політична меншість. Її мета – реванш за безпорадність помаранчевих політичних сил і плата за неадекватні амбіції на владу. Вона, на жаль, зуміла переконати Президента стати на її сторону та ухвалити винятково політичне рішення за межами правового поля про демонтаж еволюції нашого успіху – розпустити парламент поза прямою дією конституційних приписів.

Нам нав’язали цю політичну війну. Як патріотка і законослухняна громадянка, я не можу визнати справедливою і законною будь-яку спробу маніпулювання цінностями верховенства права. Але як політик, я переконана, що нам треба йти на вибори. Іншого вже не зрозуміють і не сприймуть наші виборці. Тому всіляко підтримую програмну ідеологію нашого з’їзду і позицію нашого Лідера Віктора Януковича. Ми – партія індустріального розвитку України. Партія інноваційно-інвестиційної моделі її економіки і соціального партнерства держави і українського народу. Це зобов’язує нас постійно діяти в режимі антикризової політики, гарантувати тривалу стабільність бізнесу і соціальний комфорт громадянам. Для цього ми зобов’язані висунути програму переходу до нової якості політики на принципі – єдиний народ, єдина влада. Для цього, найперше, припинити протистояння і відновити довіру до влади, побороти політичну та економічну корупцію, змінити громадянське суспільство, яке все більше формується у політичну націю. Стратегічно, для розширення соціальних гарантій, нам треба вже зараз будувати програму відходу від відновлювальної моделі економіки і переходити до інноваційно-інвестиційного її типу.

Цілком очевидно, що довготривале існування влади поза конституційним полем, виведення з процесу забезпечення верховенства Конституції головного правового арбітра – Конституційного Суду - суттєво ускладнює процес національного розвитку та підриває довіру до України її стратегічних партнерів. Думаю, що така дискусія на з’їзді зможе дати нам можливість ухвалити звернення до виборців, політичних сил і Президента України про критичну необхідність проведення і виборів, і формування нового уряду на засадах їх відкритості і демократичності та в умовах спільної політичної відповідальності за їх чесну змагальність з метою формування відповідальної політичної влади на засадах національного інтересу і верховенства права.

Ризики навіть від спроб демонтувати політичний консенсус, який проголошений заявою трьох лідерів держави 27 травня цього року, можуть вдарити по кожному з українців галопуючою інфляцією, новими цінами на споживчий кошик наших співгромадян та предмети першої необхідності, невпевненістю у здатності держави виконувати свою основну місію із забезпечення своїм громадянам гідного життя. Це шлях до деморалізації нації. А нам потрібен швидкий прогрес! Але він неможливий без формування чітких і ясних правил гри, про які вкрай важливо говорити саме сьогодні – на початку позачергових виборів у парламент.

Партія регіонів, взявши на себе у 2006 році відповідальність за ситуацію в Україні, досягла неабияких результатів. Зазначу лише, що в усьому світі відзначають одне із найбільших зростань ВВП у Європі. Це було зроблено парламентсько-урядовою коаліцією під керівництвом Віктора Федоровича Януковича в надзвичайно важких умовах складної кризи та глибокого конфлікту політичних еліт. На цьому рубежі, аналізуючи наші здобутки та досягнення, ми нарешті можемо об’єктивно визнати, що роль нашої партії – Партії регіонів – стала однією з визначальних для української політичної історії. Наша партія стала національною за визначенням, ми представляємо у повній мірі всі регіони України та її громадян. Наші колеги–однопартійці в своїй політичній діяльності завжди виходять з пріоритетів стабільного національного розвитку, підвищення добробуту громадян, неухильного забезпечення правопорядку. З того, що виконання вимог закону за будь-яких обставин є непорушним головним обов’язком громадян.

Закінчився час популізму та порожніх гасел. І зараз ми маємо усі підстави і можливості запропонувати нову стратегему розвитку української нації за визначальним принципом національного прагматизму. Ми повинні відповісти як на зовнішні виклики, оскільки Україна все ще залишається аутсайдером глобального світового розвитку, так і забезпечити гідне розв’язання внутрішніх проблем.

Найбільш загрозливе – це зростання розшарування населення, поляризація якості життя громадян. Тому ми повинні забезпечити не лише поліпшення якості життя українців, але й гарантувати їм відчуття соціального комфорту. Для цього в першу чергу нам вкрай необхідно деполітизувати соціальну політику та перейти до політики солідаризму, коли соціальні питання не роз’єднують владу і суспільство, а навпаки, їх об’єднують.

Соціальна сфера має стати в першу чергу інвестиційним механізмом вітчизняної економіки. Саме так, я не обмовилась, соціальні програми мають стимулювати інвестиційну активність пасивних інвесторів – тих, хто використовує соціальні пропозиції держави. Вони, через відповідні фонди, мають активно повертати гроші в українську економіку. Тому під час виборчої кампанії ми повинні запропонувати не лише цифри та показники, що забезпечать гідний рівень життя українців і стануть обов’язковими для виконання, але й впроваджувати політику соціального партнерства, забезпечувати єдине бачення шляху соціальних реформ між владою та суспільством.

Ми повинні забезпечити проведення дискусії навколо розробки нової ідеології влади, яка має стати більш публічною і відкритою для суспільства. Головною метою влади повинно стати надання послуг суспільству та обслуговування його інтересів. Слід перейти до політики, коли кожен українець може замовити послуги для реалізації свої природних, історичних і набутих прав, не наштовхуючись на нездоланні бюрократичні і корупційні перепони. Це право на дешеві кредити, гарантії від знецінення заощаджень, сприяння у розвитку місцевого сімейного бізнесу, особливо такого, що базується на традиційних регіональних ремеслах.

Ми повинні запропонувати громадянам програму соціальних гарантій Партії регіонів і обговорити її на виборах. Для цього нам вкрай потрібна ініціативність українського народу. Така програма могла би складатися з декількох частин.

Перша частина – стратегічні закони, які мають у найближчі 2-3 роки істотно змінити ринок соціальних послуг з боку держави і створити гарантії для інвесторів на ньому. В першу чергу це реальний перехід до дворівневої пенсійної системи, а точніше - відхід від солідарної та запровадження накопичувальної системи пенсійного забезпечення. По-друге – це термінове удосконалення системи медичного соціального страхування. Найскладніше завдання при цьому полягає у наданні 15 мільйонам непрацюючих українців, що живуть на соціальні пропозиції держави, гарантій на якісне медичне обслуговування. Я маю на увазі дискусію навколо соціальних страхових полісів, ціну за які сплачує держава. І третє, без сумніву, треба проводити реформу нашої системи освіти, яка має бути не лише адаптована до Болонських стандартів, але й має відновити в Україні науково-інноваційний потенціал економіки з одночасним створенням програми підготовки працівників-професіоналів, потреба в яких зростає все більше і більше, адже нашому суспільству насправді не вистачає фахових інженерів, зварювальників, токарів. Не варто, звичайно, категорично відкидати усі надбання вітчизняної освіти, як не згадати Шевченка: «І чужому научайтесь, і свого не цурайтесь...». Адже без освітньої і культурної ідентичності будь який народ втрачає свою самобутність.

Коли ми говоримо про адаптацію системи освіти та виховання молоді до нових світових викликів перед державою, треба дивитися в корінь проблеми і визнати факт, що без програми патріотичного виховання дитини з пелюшок і формування її світогляду у системі української сім’ї неможливо говорити про подальший поступ. А отже, мова йде про відновлення та побудову системи моральних цінностей, які повинні базуватися на етнічно-національних цінностях, стратегічна мета чого – державний патріотизм.

В тому числі державний патріотизм – це і рішуче викорінення таких ганебних виразок на тілі нашої держави як торгівля людьми, дитяча проституція, торгівля людськими органами. Серед країн Європи у нас один з найвищих рівнів дитячої безпритульності, а, відтак, наркоманії, захворюваностей та підліткової безграмотності… До цього часу ніхто не наважується спрогнозувати що станеться, коли «покоління вулиці» зіпнеться на ноги так, що вирішувати цю проблему вже буде запізно.

Головне завдання для української держави, а це означає і для ПР, зробити принципово нову програму інвестицій у майбутні покоління українців. Демографічна проблема у найближчі десятиліття стане для нас чи не найголовнішою і вже сьогодні треба думати не лише про продуктивні робочі сили майбутньої України, а і про відповідальних, високоосвічених і патріотичних громадян та поводирів для нашої державності у майбутній історії. Нам треба принципово змінити відношення до захисту дитинства і підняття статусу матері. Для цього мало надавати дітям матеріальну допомогу. Потрібні нові сучасні світові програми державної опіки над молодою українською сім’єю. При цьому нам треба об’єднати дві конфліктні проблеми – максимально захистити матір-жінку та її природну функцію – підтримувати життєздатність нашої нації і ухвалити програму розвитку гендерних прав жінки, тобто залучення її до активного управління державним життям.

У зв’язку з цим нам потрібно взяти на озброєння принцип соціального імперативу в економіці. Але не треба забувати, що запрягати попереду треба економіку, яка має тягнути за собою нову соціальну базу українців, а не навпаки.

Ми просто зобов’язані оголосити війну соціальному популізму, жертвами якого стають прості і незахищені наші громадяни. Вважаю, що нам треба звернутися до всіх політичних сил, партій з вимогою відмовитися від незаконного використання допінгу перехідної демократії - соціального популізму під час виборів і вести дискусію з виборцем та між собою за допомогою програмних економіко-політичних і соціальних конкретних зобов’язань. Це й стане мірилом нашої політиної спроможності взяти і нести владу. Думаю, що ці кроки є принципово важливими для поновлення довіри народу до влади.

Другий рівень законів – це закони, які мають вирішити проблему найбільш критичних сегментів соціального життя в Україні.

Тут на чільне місце я виокремлюю програму боротьби з бідністю. Ключовим моментом є дискусія навколо ініціювання програми розвитку середнього класу, який в будь-якому суспільстві є першоосновою національного добробуту, оскільки саме він є найбільш потужним національним інвестором.

Потім, це проблеми охорони здоров’я. Ми повинні перейти від політики спрямованості на лікування хвороб до пріоритетності їх профілактики та боротьби за продовження тривалості життя. Тут вкрай важливим моментом є перехід не просто до агітації за профілактичну медицину, а проведення наукових досліджень, переведення практики роботи українських медиків на адаптацію провідних світових програм та пошук своєї програми здорового українця.

Очевидно, що зараз більшість проблем зі здоров’ям громадян пов’язані із кричущою екологічною забрудненістю нашої країни. Сьогодні, за різноманітними підрахунками, в середньому 90% території України являє собою забруднену територію. Країна, яка має найбільший водний ресурс питної води у Європі, страждає від катастрофічних обсягів неякісної води. Щороку в Україні помирають тисячі людей від алкоголізму, тютюнопаління, різноманітних отруєнь, побутових хвороб, наслідків Чорнобильської катастрофи та інших техногенних аварій, кількість яких останнім часом зростає через зношеність машин та обладнання. Мені, як лікарю за фахом, невимовно важко говорити, що Україна лідирує по захворюваності на туберкульоз, який в медичному світі вважається хворобою бідності. Більше того, у нашій державі з’являється захворювання, які в усьому цивілізованому світі вже давно викорінені і забуті, як, наприклад, короста (чесотка). Окрім того, ми маємо найвищі темпи захворюваності на СНІД, рак щитовидної залози, психічні розлади, і перелік можна продовжувати. Зауважу лишень, що досі ми не має реєстру національних загроз, куди обов’язково увійшло би здоров’я українців.

На даний час в Україні найбільш занедбаними, хоч і є надзвичайно соціально значущими, є медична та освітянські галузі. Ці галузі називають найбільш корумпованими, людей звинувачують у різних гріхах, принижують їхній авторитет. Суспільство не може бути здоровим і освіченим, коли лікар та вчитель отримує заробітну платню, яка не забезпечує гідних стандартів життя.

Окремий і надважливий пункт – це питання культури. Часто ми намагаємося втриматися за застарілі моделі культурного розвитку, впадаючи у крайнощі - від шароварщини до неконтрольованого прокату фільмів жахів з вільним доступом дітей. В той же час ми повинні говорити про нові методи підготовки вихователів і вчителів. Базис, що закладається у дитячих садках і школах, не менш дієвий, аніж розвиток дитини в сім’ї. Отже, держава повинна всіляко сприяти становленню високоефективних та новітніх дитячих закладів, бібліотек, спортивних гуртків, дитячих майданчиків. А то виходить так, що з середини дев’яностих в регіонах, у райцентрах ми бачимо методичне винищення всієї дитячої інфраструктури. А тепер скажіть, хто захоче народжувати, коли немає як і немає де плекати дитину?

Наша культура повинна починатися з дитячого садка і зростати в бібліотеках і спортмайданчиках, а не на інформаційних продуктах, що безконтрольно впливають на підсвідомість громадян. Держава і влада мусить діяти у цьому напрямку надзвичайно прагматично та рішуче.

Невід’ємним питанням культури є мова. Партія регіонів не повинна відмовлятися від захисту мовних інтересів українців, які розмовляють природною мовою. Я вважаю, що ми маємо завершити цю дискусію і не використовувати її для політизації і дискредитації. У цьому надзвичайно чутливому питанні нам потрібен здоровий діалог. І єдиний вихід із ситуації європейської нації, виконати вимоги Європейської хартії регіональних мов та мов національних меншин.

Аналізуючи тенденції у засобах масової інформації треба визнати, що в деяких моментах наша політична сила допускала огріхи, коли нечітко артикулювала ті чи інші питання. Це викликало спочатку питання, а потім і відверті інформаційні кампанії проти нас. Це чіткий сигнал до того, що ми повинні зараз активізувати роботу в громадському секторі, оскільки очевидно, що акцентуючи увагу на економічній роботі (і це надзвичайно важливо), ми й далі опиняємося під прицілом більшості засобів масової інформації.

Мораль Партії регіонів зобов’язує:
- Діяти тільки в ім’я національних інтересів;
- Ставити інтереси людей, їхні права і свободу вище власних і, навіть, державних;
- Об’єднувати, а не роз’єднувати українців незалежно від того, в якій частині України є виборець;
- Конкурувати, але не воювати, в царині ідей, не підмінюючи їх купленими за великі гроші політтехнологіями;
- За будь-яких обставин об’єднуватись навколо України, а не вектору її розвитку.

Основою партійного життя має стати плюралізм. Тільки багатоманітність ідей, вільне зіштовхування, навіть, протилежних позицій дає єдиний шанс завжди бути сучасною партією, вмонтованою в інтереси суспільства. Звичайно, до ухвалення рішення більшістю. З цього моменту ми говоримо про партійну дисципліну і відповідальність перед партією. Я не прихильник внутрішньопартійної опозиції і, тим більше, створення всередині партії будь-яких платформ меншістю. Але демократична національна партія просто зобов’язана не боятись, в тому числі, і відкритих гострих дискусій по проблемах, що є болючими і конфліктними в суспільстві. Звичайно і з питань організації партії.

Переконана, що ми, вступаючи у новий етап своєї діяльності випробуємо себе як партія сучасної європейської школи. Ми володіємо недовгою, але харизматичною політичною історією виборів 2004 і 2006 років, які знаменували великий історичний перехід українського народу.

Ми пройшли цей шлях ефективно, не втративши, не розгубивши основних програмних зобов’язань перед виборцями. Ми зберегли спільні цінності, не відійшли від єднаючих нас принципів і продовжуємо діалог з нашими прихильниками, намагаючись збільшити їх коло. Але сучасні реалії вимагають від нас модернізації партійної програми. По-перше, тому що сталися серйозні зміни в політичній системі і ми вже відбулися як національна парламентська партія. По-друге, тому що партійне будівництво, вихід на нову якість партійної організації, є єдиною можливістю зберегти довіру наших виборців та перейти до партійного традиціоналізму, коли довіра до Партії Регіонів не може залежати від будь-якої політичної кон’юнктури і її політика буде цілком прогнозованою як для виборців, так і для зовнішнього світу. Ми відбулися як цивілізована партія, політика якої сьогодні оцінюється як визначальна для України. Звичайно, важливо дотримуватись власних принципів і вести відкритий діалог як із прихильниками, так і опонентами. Переконана, що нам це під силу.

Бажаю учасникам з’їзду плідної роботи, енергії та наснаги для ухвалення важливих державницьких рішень! Успіхів і наснаги!

Дякую за увагу!

Версія для друку